Skip to content
Increase font size Decrease font size Default font size blue color orange color green color

Разработка сайтов интернет реклама заказать создание бизнес веб сайт контекстная реклама google yandex

Андрій Куликов: «Савік Шустер – це відома величина, а я – невідома. Можливо, в цьому є перевага»

Андрій Куликов: «Савік Шустер – це відома величина, а я – невідома. Можливо, в цьому є перевага»Коли і в якому вигляді повернеться в ефір «Свобода слова»; про що новий ведучий програми говорив із Пінчуком; де живуть справжні журналістські стандарти… і чи побачимо ми Андрія у ролі футбольного коментатора :) Після переходу Савіка Шустера на «Інтер» перед ICTV постала серйозна проблема: як знайти «зірці №1 політичного телебачення України» повноцінну заміну, що органічно впишеться у формат «Свобод и слова»? Як подолати неминучу упередженість частини глядачів, які не уявляють це ток-шоу з іншим ведучим? Скептики казали, що «українського еквівалента» Савіка немає й бути не може. Але така людину знайшлась. Це Андрій Куликов, продюсер Української служби Бі-Бі-Сі, експерт освітнього проекту «ЖОРНА». Понад чверть століття із п’ятдесяти років свого життя він працює в журналістиці, і шанобливий тон, у якому про нього завжди говорять колеги, засвідчує неабиякий авторитет у професійних колах. Андрія Куликова можна сміливо називати українським уособленням західних стандартів журналістики (яких, за його словами, не існує). Минулого літа читачів «ТК» уже знайомила з Андрієм невгамовна Зіна Підалькіна. Розмова, що відбулась у нас з Андрієм недільного ранку в малолюдному Гідропарку, велася, перш за все, про «Свободу слова». За кілька тижнів до початку заочного (адже програми мають виходити в той самий день тижня і, можливо, в одному слоті) змагання з новим ток-шоу Савіка Шустера на «головному каналі країни» Андрій Куликов випромінює спокій і впевненість у собі. Виявилось, шляху назад немає: Андрій уже подав заяву про звільнення лондонському начальству, і лише сподівається, що розлучення з Бі-Бі-Сі пройде без скандалів.Місяць тому, 27 червня, я попросив на Бі-Бі-Сі відпустку за власний рахунок, що для мене було б найвигіднішим варіантом, бо я мав би майданчик для відступу в разі, якщо щось не складеться. А я припускаю, що щось може не скластися, хоча робитиму все, щоб склалось. Відпустки мені не надали, причому розгляд питання тривав місяць. Весь цей час канал чекав, і я дуже їм за це вдячний. Я навмисно хотів спочатку подати заяву про звільнення з Бі-Бі-Сі, а потім підписати контракт із ICTV. Але там усе обговорено, тож документ буде підписано найближчим часом, щойно Олександр Богуцький повернеться з відпочинку. Андрію, «Свобода слова» повернеться в ефір 10 серпня вже в новому вигляді?З новим ведучим, відформатована за часом. Ми з головним продюсером «Свободи слова» Михайлом Павловим і режисером Вірою Кричевською хотіли б, аби програма мала хронометражні рамки. Поки що думаємо про дві з половиною години.Про якісь ще зміни ви можете говорити? Хронометраж передбачає певні зміни у стилі ведення. Ведучий має бути жорсткіший і давати всім більш-менш рівні можливості висловитись. Бо «свобода», як усвідомлена необхідність, має бути такою, щоб не обмежувались нічиї права. А якщо хтось бере на себе забагато, цим він навмисно чи ненавмисно обмежує свободу інших. Яким чином ви збираєтесь забезпечувати справедливість для всіх учасників програми?Всім надаватиметься більш-менш однаковий час для висловлювання. Я вірю, що люди можуть не тільки говорити, але й слухати. Ви казали, що маєте певні ідеї щодо вдосконалення програми. Що це за ідеї, і чи будуть вони втілюватись уже з 10 серпня?Я гадаю, з 10 серпня їх зарано втілювати. Спершу треба познайомити глядачів із новим ведучим. Для когось це може бути шоком, хтось не сприйме, хтось – навпаки. Думаю, що нововпровадження треба робити з урахуванням кон’юнктури, поступово. Так само, як ті дві програми, які провів Олександр Богуцький. На відміну від декого, в мене не викликала несприйняття його манера ведення. Крім того, я вважаю, що він свідомо грав на заниження: йому не треба було перебивати нового ведучого, тому Сашко працював упівсили або навіть у чверть сили, можливо, навмисно припускаючись якихось помилок. Так само і тут викладати відразу всі козирі, думаю, не буде правильно. Переформатування програми відбуватиметься поступово. Що ж до ідей, то вони зараз на стадії обговорення. Можливо, готуватимуться відеосюжети, яких не було раніше; може змінитись система голосування. Кого ви хочете бачити гостями студії?  Усіх, хто цікавий глядачам. Але ж не раз говорилося, що глядачам цікаві одні й ті ж самі кількадесят людей, можливо, не найцінніші і не найцікавіші об’єктивно…Я згоден, і сам писав у якійсь публікації в «Телекритиці», що є дуже багато людей, недовідомих публіці. Ми їх знаємо, але йдемо часто-густо за інерцією, знаючи, що певна відома особа дасть рейтинг напевно. А деякі дуже цікаві люди іноді навмисно не виходять на публіку, і наше завдання – не тільки знайти їх, але й привести в ефір і спробувати подати в такому вигляді, щоб вони зацікавили людей. Не секрет, що перед минулими виборами Інна Богословська, чий проект «Віче» підтримував власник ICTV Віктор Пінчук, була майже в кожній «Свободі слова». Що не відповідало її політичній вазі…… Можливо, це відповідало її телегенічності? Можна й так сказати, але ми все ж не можемо не підозрювати канал і творчу групу програми в тому, що їм «спустили згори» якесь розпорядження. З неофіційних джерел траплялося чути: «Ну, попросили попіарити Інну, то що ж тут такого…». Що ви будете робити, якщо вас попросять когось попіарити?Я думаю, що мені не скажуть когось піарити…Гаразд: запрошувати когось частіше, ніж вам би хотілось. Є така штука, як розтягнутий чи відкладений баланс. Якщо хтось переважає в конкретний період часу, то в наступний період ця людина не переважає. Головне, щоб цей період не тривав занадто довго. Цей принцип використовується в дуже багатьох телеорганізаціях та інформаційних службах. Зараз я можу легко давати всілякі обіцянки. Наобіцяю, а потім виявиться, що щось не так – чогось не зробив, або навпаки, щось вийшло краще, ніж я обіцяв. Подивимось, як буде. Я відкритий до критики і залюбки її сприйму. Поки що маю намір працювати в програмі так, щоб не було чого закинути. Розкажіть про свій досвід телеведучого. У 98-99-х я вів студію на Новому каналі, коли ним керував Михайло Павлов. Потім, на початку 2000 року, у мене була невеличка улюблена програма «Нічна драматургія» на СТБ. Ми запрошували туди цікавих людей, писали заготовку п’єси: там були експозиція, зав’язка, кульмінація і принаймні два варіанти розв’язки. Тоді інтерактив ще не був такий поширений, як зараз, хоча ми думали в цьому напрямку. В програмі ми пропонували на суд нашого гостя варіанти, які в нас були. Я провів сім випусків цієї програми перед тим, як поїхав на Бі-Бі-Сі. «Нічну драматургію» після мене ще довго вів Сергій Куций – один із найяскравіших ведучих того часу. До того він вів на ММЦ «Інтерньюз» програму «Параграф». Зараз працює у прес-службі. Крім вас, на роль ведучого «Свободи слова» трактувались Марина Остапенко, Сергій Рахманін і Олександр Богуцький. На вашу думку, хто підійшов би найкраще, якби не вибрали вас?Власне, Сергій Куций, якби він трактувався. Ми нещодавно говорили з ним приватно, і я сказав, що є дві людини, які, на мою думку, могли би вписатись у цю програму повністю – він і Віталій Портников. А Портникову пропонували?Я не знаю, чи пропонували, але така ідея виникала. А з тих, хто трактувався, найкращою ведучою могла б бути Марина Остапенко. Що вам не подобалось у «Свободі слова» Савіка Шустера?Не подобалось те, що вона була дуже-дуже-дуже довга. Та все ж кілька програм я додивлявся до кінця, і мені було цікаво – хоча це була друга година ночі. Але я – глядач специфічний, бо я дивився не лише заради програми як такої, але й заради того, щоб побачити, як вона поставлена, як поводиться ведучий тощо. Я думаю, що в цьому випадку менше – краще:  програму можна зробити цікавішою і динамічнішою. Крім того, я довго не міг зрозуміти ці криві. Мені здавалося, що це ускладнює програму. Є люди, вони висловлюються – то слухай їх і роби висновки. Згодом я оцінив їхнє значення, бо вони дають реакцію аудиторії. Ще в мене завжди викликав запитання ступінь причетності Савіка Шустера до того, що відбувається в програмі і в країні взагалі. Мені було дуже цікаво спостерігати за його еволюцією. На певному етапі, десь у середині життя програми, мені стало здаватися, що Савіку самому стало цікаво працювати з цими людьми, розбиратися в обстановці в країні, її розвиткові. Тоді дивитися «Свободу слова» стало набагато зручніше. Ще мене завжди бентежила велика кількість гостей із Росії. Я усвідомлюю важливість Росії та її політиків для України, але, можливо, не завжди варто підкреслювати, що ми не можемо самі дати собі ради.